|
|
|
| |
| 25.10.2005 | У Вишгородській дитячій бібліотеці відбулася презентація нової збірки віршів для дітей. Автор — наш земляк Іван Гончар.
Іван Гончар народився і майже завжди жив у Гаврилівці. На долю його випало немало складних життєвих випробувань. Дитинство у воєнні та післявоєнні роки. Навчання у Києві в залізничному училищі, де він стає членом антирежимної організації, за що і був репресований. В 1962 році одружився. Має двох дітей — сина і дочку — і вже 3 онуків.
Після закінчення історичного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка Іван Гончар став на учительську стежку, якою впевнено крокував 33 роки. З них 18 років Іван Несторович пропрацював вчителем історії, географії та краєзнавства в рідній гаврилівській школі.
Вірші почав писати рано, ще у 14 років. Друкувався в місцевих та центральних газетах, журналі Зона, антологіях Самоцвіти, Радосинь, в альманасі Синь. Є членом літературного об’єднання Радосинь при Спілці письменників України та Вишгородської спілки Літературний форум.
Веселий ранок – перша книжка Івана Гончара.
На зустріч з автором у дитячу бібліотеку прийшли юні читачі – учні 2-А та 2-Б класів Вишгородської ЗОШ №1 разом зі своїми вчителями – Оленою Бойко та Оленою Акатовою. Після коротенької презентації учні 2-А класу Лєна Грищук, Юля Совершенна, Наталя Білецька, Ярослав Піскун, Дарина Голодняк, Тарас Оверченко, Женя Перегонцев, Альоша Зайцев прочитали вірші Івана Несторовича. Гадаю, це стало найкращим і найдорожчим подарунком для автора.
Хочеться привітати Івана Гончара з виходом його першої книжки і побажати гарних людей на життєвій дорозі, щоб побачила світ ще не одна книжка. Бо його вірші, — як писав поет Дмитро Чередниченко, — світлі і пахучі. Вони про красу й доцільність навколишнього світу.
Україна і світ наді мною стоять,
Україна і світ – два крила мого лету.
Вони в серці моєму безмежжям дзвенять,
Вони з духом моїм поєднали планету.
Без Вкраїни мені не являється світ,
А без світа мені немає Вкраїни,
Бо для мене вони як отой моноліт,
Без якого не бачу в собі я людини.
Україна і світ — ніби райдуги дві
Чи з’єдналися в райдугу вічноєдину.
Україна сіяє в красі світовій,
Світ мені осіяв чарівну Україну.
Ярослава ТИМОШЕНКО
| | << повернутися [версія для друку] |
|  | |
