|
|
|
| |
| 09.12.2005 | Держава, в якій навчали б малювати так само,
як навчають читати і писати, перевершила б незабаром
усі інші держави в усіх мистецтвах, науках і ремеслах.
Дені Дідро
6 грудня в Київській дитячій художній школі (ДХШ) № 3, що на Оболоні, відбулась персональна виставка мешканки Вишгорода, студентки поліграфічного факультету Національного технічного університету України «КПІ» Ірини Мельник.
На виставці було представлено біля 40 робіт. В основному — цілий ряд тонких портретних характеристик: діти, ровесники, а також зображення батьків, родичів, бабусь... Останніми не можна не милуватися — тонка людська психологія передана скупими, ощадливими засобами малюнку олівцем або ж точними, схвильованими доторками пензля до полотна.
Як відмітив на відкритті виставки Адлер Корольов, її вчитель та керівник дипломної роботи: «В творчості Ірини є одна важлива особистісна риса — вона багато працює у зображення людини. На сьогоднішній день така майстерність і увага молодої художниці до реалістичного зображення дивує і радує водночас. Бо на тлі сучасного мистецтва це велика рідкість».
«Без мистецтва в світі було б сумно, сіро й нецікаво. Сьогодні це знає кожна культурна і мисляча людина. Я вважаю, що мистецтво виникло разом з людською цивілізацією. Не вникати, не розуміти мистецтва – це все одно, що жити без почуттів. Справжнє мистецтво — це творче осмислення дійсності, а не просте дзеркальне відображення життя, перенесене на картину, екран чи сцену. Мистецтво завжди повинно бути щирим і тільки таке мистецтво є справжнім». Ось такі думки про творчість у самої Ірини, яка починала свій творчий шлях у Вишгороді, а продовжила у дитячій художній школі № 3. Тут її вчителями стали Людмила Лисенко та Адлер Корольов — невтомні пропагандисти мистецтва, люди, які справді люблять, те що роблять, бо роблять те, що люблять. Саме тому її дипломна робота — «Вхід Господній до Єрусалиму» у 2001 році отримала першу премію серед випускників київських дитячих художніх шкіл.
По закінченні ДХШ № 3 вона продовжила навчання вже у середній художній школі ім. Т. Г. Шевченка.
Можливо, краще менше говорити — перша персональна виставка, друга... Головне — аби Ірина не втомлювалась від зайвої уваги, була здоровою та щасливою. Тоді і талант, даний їй від Бога, буде примножуватись з роками. І в цьому, воістину, вічна загадка справжнього мистецтва. Отож бажаємо Ірині й надалі дивувати нас все новими і новими, а головне — такими ж цікавими роботами.
Віталій ШАПОВАЛ
| | << повернутися [версія для друку] |
|  | |
